ПІ́ВНІЧ1, ночі, ж. Час на межі двох діб, який відповідає 12 годинам ночі. В північ самую глухую Еней, лиш тілько мав дрімать, Побачив хмару золотую (Котл., І, 1952, 212); — Куди ти, — кажу, — налагодивсь оце йти! Вже ж з півночі звернуло (Н.-Лев., III, 1956, 281); Було вже далеко за північ (Донч., V, 1957, 571); // Пізня ніч. — У саму глупу північ хтось і стука у вікно (Кв.-Осн., II, 1956, 181); — А кого ви тепер найдете, коли вже північ? — Може хоч кого-небудь. Ну, хоча б начальника цеху (Тют., Вир, 1964, 146).
∆ Спра́вжня пі́вніч, спец. — момент, коли для якого-небудь місця на Землі центр Сонця міститься в нижній кульмінації. Момент нижньої кульмінації Сонця називається справжньою північчю (Астр., 1956, 21).
◊ Б’є (проби́ла, вда́рила і т. ін.) пі́вніч — про бій дзвонів, годинника і т. ін., що відповідає 12 годинам ночі. Б’є північ… Противник в годину оту.. Іде спочивать (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 257); Летять хвилини — я не прислухаюсь. Ось північ вдарила (Л. Укр., І, 1951, 180); Глу́па пі́вніч див. глу́пий; Проби́ти пі́вніч — сповістити про 12 годину ночі (боєм годинника, ударами в дзвони, рейку і т. ін.). Він терпляче ждав, поки церковний сторож проб’є на дзвіниці північ (Шиян, Баланда, 1957, 109); Колгоспний вартовий пробив на башті північ… (Десняк, Десну.., 1949, 201).
ПІ́ВНІЧ2, ночі, ж.
1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне південь. Якщо стати обличчям на північ, то позаду буде південь, праворуч — схід, а ліворуч — захід (Фіз. геогр., 5, 1956, 9); // Напрямок, бік, протилежні півдню. Вітер мчить шалено із півночі, мов тікає від погоні пріч (Л. Укр., І, 1951, 305); Оксен розвернувся і повів своїх людей на північ, до Манилівських ситнягів (Тют., Вир, 1964, 530); // Частина материка, країни і т. ін., розташована в напрямку, протилежному півдню. Повітове місто з півночі починається глибокими ярами (Стельмах, II, 1962, 154).
2. Місцевість, край з холодним кліматом. Тут можна було побачити типи півночі з жовто-русявим волоссям на голові, рум’яні лиця українців (Н.-Лев., І, 1956, 338); — У Бербанка тепло. Встромив ломаку в землю — цвіте. Моя стихія — північ. Холод. Плодоносний світ я посуваю на північ. А це — головне (Довж., І, 1958, 407); // (з великої літери). Краї материків Євразії та Північної Америки, розташовані в зоні холодного клімату; полярна область Земної кулі, Арктика. З боку поля весь [виноградник] обснований колючим дротом і нагадує в мініатюрі оте, що майор будував на Півночі… (Гончар, Тронка, 1963, 104).
Кра́йня (Дале́ка) Пі́вніч — полярна область Земної кулі, Арктика. Хто зна, де цей тесляр з Крайньої Півночі міг навчитися рицарських тонкощів (Гончар, III, 1959, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 383 - 384.