ПШЕНИ́ЧКА, и, ж.
1. Пестл. до пшени́ця. Ниви.. аж ясніють золотавою пшеничкою і ячменем, срібним колоссям жита (Кобр., Вибр., 1954, 83); — Моя батьківщина — на Данелевщині. Пшеничка там родила, житечко, просо (Тют., Вир, 1964, 373); Заробив Яшко три пуди з фунтами: жита, ячменю, проса. Фунтів з десять і пшенички капнуло (Головко, І, 1957, 178).
2. розм. Те саме, що кукуру́дза (перев. про качани кукурудзи). За ті три дні її і не пізнати: запали очі,.. нечесане волосся у клоччя збилось і аж пожовкло, як гич у пшенички (Мирний, III, 1954, 129); На високих стеблах кукурудзи, поміж довгим листям, заховалася смачна пшеничка (Жур., Опов., 1956, 168).
3. діал. Рід узору для вишивання. — Чи ви ж роздивились по шитках?.. се ляхівка, а се пшеничка (Барв., Опов.., 1902, 216); [Гапка:] Лавро, я хмеликом знамено вишиваю… Чи, може, пшеничкою краще було б? (Ю. Янов., III, 1959, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 415.