ПРУЖО́К, жка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до пруг 1-4. Щось привабливе й красиве було в напівзігнутій дужій постаті косаря, в широких помахах його коси, біля пружка якої збиралась роса (Стельмах, І, 1962, 520); І так якось обома руками за обидва вуха взяв [батюшка] Кириченка першого та лобом об пружок парти (Мик., Кадильниця, 1959, 12); Киплячій воді стало тісно в казані, вона витісняла геть піну, полилась через пружок просто в жар (Збан., Над Десною, 1951, 31); Вибігла Жучиха в.. сукні з золотими пружками (Козл., Мандрівники, 1946, 54); Шумаков підхопив карту і почав її складати, намагаючись згинати по старих пожовклих пружках, щоб не попсувати її новими (Голов., Тополя.., 1965, 60); З-під коротких оксамитних губ його вибивається веселий пружок зубів, і тому здається, що собаченя одноразово гавкає і сміється (Стельмах, II, 1962, 288); Вона через силу доплелась на Поділ до Майбородихи, бліда, аж синя, з синіми пружками попід очима (Н.-Лев., IV, 1956, 300); Заграв перший промінь на вершечку старої липи. За Соболянкою показався золотий пружок сонця (Збан., Переджнив’я, 1960, 124).
2. перев. мн. Риси обличчя. В покої вбігла друга молодиця.. з тонкими панськими пружками лиця, з червоними, як корали, губами (Н.-Лев., II, 1956, 42).
3. діал. Черешок. Сей год не буде капусти: черви поїли, — від листя тирчать самі пружки (Сл. Гл.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 362.