ПРОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЧНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм., рідко. Те саме, що прокида́тися. Івась Удовиченко од сна прочинає, По світлиці поглядає (Укр.. думи.., 1955, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 345.

Прочинати, на́ю, єш, сов. в. прочну́ти, ну́, не́ш, гл. = Прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 490.