ПРОФЕ́СІЯ, ї, ж. Рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок і є для кого-небудь джерелом існування. Я можу тільки похвалити тебе, що ти вірно тримаєшся своєї медицини. Кому ж би з того була потіха, якби ти зосталась жінкою без професії?.. (Л. Укр., V, 1956, 380); Мої мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання (Довж., І, 1958, 13); З професії Гаврило — швець. Чоботи шиє (Коп., Як вони.., 1961, 87); Професія будівельника — одна з найпоширеніших у Києві (Веч. Київ, 15.III 1969, 4).

Ві́льна профе́сія див. ві́льний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 332.