ВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Ніким не гноблений, не поневолюваний; незалежний, самостійний. Він [Теокріт] казав "нема рабів божих", — єсть і повинні бути люди, вільні "тілом і духом" (Л. Укр., III, 1952, 728); Радянський Союз — це велика сім’я вільних і рівноправних народів (Рильський, III, 1956, 15); Гордо встає Україна, вільна від краю до краю (Дмит., Вітчизна, 1948, 16).
◊ Ві́льне мі́сто — за середньовіччя— місто, що звільнилося від влади феодала й користувалося правами самостійної держави.
2. Який перебуває на волі, позбувшись пут, ув’язнення і т. ін. Лис скрутився, А мужик розтяв лиш шнур. Чувшись вільним, лис за курку Та й махнув, куди видать (Фр., XIII, 1954, 269); // Який звільнився від певних обов’язків. Ось він мчиться додому — вільний, скінчивши гімназію (Мирний, I, 1954, 344); Уже він все зробив і знову стояв вільний (Гончар, III, 1959, 28).
3. іст. Який позбувся кріпосної залежності, відпущений на волю; розкріпачений. З кріпаків середньовіччя вийшло вільне населення перших міст (Комун, маніф., 1947, 15); // Який не був у рабській, кріпосній і т. ін. залежності. Розказує було мені [матуся], прядучи, казки, як наші батьки вільними козаками по Дніпрі жили (Вовчок, І, 1955, 263); // у знач. ім. ві́льний, ного, ч., протилежне раб, кріпак. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, — гнобитель і гноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного (Комун, маніф., 1947, 14); // у знач. ім. ві́льна, ної, ж. Документ, який свідчить про розкріпачення певної особи. — Знаєш, Мар’є, що? Дає тобі пан вільну та двісті карбованців… Мирися! (Мирний, III, 1954, 168).
◊ Ві́льний коза́к — про людину, яка вважає себе ні від кого не залежною. Григорій майже з презирством дивиться на кожну дівчину. Він уважає себе вільним козаком (Стельмах, Хліб.., 1959, 73).
4. Який не терпить обмежень, не піддається їм; свободолюбний. Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі (Коцюб., І, 1955, 334); Спека, що понад морем — як жандарма сон, — вона ж бо душить кожну вільну думку (Тич., II, 1947, 45).
5. Який нічим не обмежується, якому ніхто, ніщо не заважає. Нам з Катрею було життя вільне, бо батьку ніколи було нас стерегти (Вовчок, І, 1955, 186); Тепер ми були одні, без сторонніх свідків, вільні й мали змогу спокійно обміркувати дальший план діяльності (Досв., Вибр., 1959, 97); // Якому ніщо не стоїть на перешкоді, якого ніщо не стримує. Лице обсмалив гарячий вільний вітровій (Смолич, І, 1958, 44); Те серце бентежне і чисте, як вільна гірська течія (Бичко, Вогнище, 1959, 20); // Який здійснюється легко, без труднощів. Вільне дихання.
◊ Ві́льне паді́ння, фіз. — падіння тіла під дією сили ваги в безповітряному просторі. Падіння тіл у безповітряному просторі називається вільним падінням (Курс фізики, І, 1957, 57).
6. з інфін. Який має право або можливість діяти, чинити зі своєї волі, за власним бажанням. — Хіба ж я не вільна на своєму добрі посіяти якого схочу зілля? (Барв., Опов.., 1902, 226); — Моя жінка вільна розпоряджувати своїм часом, як хоче (Л. Укр., III, 1952, 592); // Який здійснюється з власної волі; непримусовий. Ми хочемо вільного з’єднання і тому ми зобов’язані визнати свободу відокремлення.. (Ленін, 26, 1951, 146); Нудьга за своїми хлопцями-поточанами, за вільною працею гризла мене щодня (Вас., IV, 1960, 34).
7. Не обмежений певними законами, постановами; безперешкодний. — Мій розум швидко втомлюють розмови і про вільну конкуренцію, і про економічну еволюцію (Стельмах, Хліб.., 1959, 22); Вільний продаж; Вільна торгівля.
◊ Ві́льний уда́р — не зумовлений певними обмеженнями кидок футбольного м’яча. На полі відбувались вирішальні футбольні події.., били штрафні і вільні удари, забивали голи (Собко, Біле полум’я, 1952, 91).
8. заст. Недержавний, приватний. Початок XX ст. широко культивує нові форми театрального життя — так звані вільні, міські театри (Укр. клас. опера, 1957, 41); Вільний університет.
Ві́льна профе́сія — фах людини, переважно розумової праці (письменника, художника й т. ін.), що живе з гонорару. — Ти хто? — запитали угорця.. — Я артист, — відповів він. — Людина вільної професії. Живописець! (Гончар, І, 1954, 206).
9. Невимушений, неофіційний. З шанобливого і одночасно вільного, навіть злегка жартівливого тону листа Сковороди до ректора Іова Базилевича видно, що вони були у добрих стосунках (Рад. літ-во, 18, 1955, 58); // Який виходить із рамок пристойності; грубий, фамільярний. Край синього неба зашарівся, як сором’язлива дівчина від вільного парубочого слова (Мирний, III, 1954, 341).
10. Такий, де немає тісноти; широкий, просторий, безкраїй. Вільний степ передо мною. Повний чистої краси, Зеленіє пеленою (Граб., І, 1959, 187); Грає кров у нас куманська, Кличе вільний нас простір (Фр., XIII, 1954, 355); // Який не зв’язує рухів; невузький, нетісний, просторий (про одяг, взуття). Одягнений він у вільне касторове пальто (Руд., Остання шабля, 1959, 166); В цей час цар гуляв у вільному одязі в дворі (Україна.., І, 1960, 10).
11. Ніким, нічим не зайнятий, не заповнений. Не було звісток, чи є вільна квартира в Буркуті (Л. Укр., V, 1956, 358); Спитав місця вільного, показали йому повз стіну (Тесл., З книги життя, 1918, 225); Здалеку побачила [Тася] зелений вогник вільного таксі (Дмит., Розлука, 1957, 117); // Ніким не заміщений, вакантний (про посаду). Сталих посад у нас в комісії дуже мало і сподіватись на якусь вільну — дуже трудно (Коцюб., III, 1956,121); // Яким у даний момент ніхто не користується. Вільний телефон; // Не заповнений, не зайнятий певною працею. Зимою більше вільного часу, ніж літом (Мирний, І, 1954, 76); У вільні від уроків години та вечори у нас було тепер багато діла (Моє життя в мист., 1955, 18); Скоро посівна, вільних рук не буде (Руд., Остання шабля, 1959, 368).
12. від чого. Який не містить у собі чогось небажаного, непотрібного; позбавлений чого-небудь. — Мені припоручено, — додав він, — обдивитися лоєштські виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери (Коцюб., І, 1955, 198); Образи Довженка немовби висічені з суцільної гранітної брили, — настільки вони вагомі змістом, вільні від всього легкого, поверхового, неістотного (Мал., Думки.., 1959, 46).
13. Не затиснутий, не закріплений у чомусь, не прикріплений до чого-небудь. Хустина.. опинилась в руках у Йона.. Скрикнула з несподіванки дівчина і вхопила миттю вільний кінець хустини (Коцюб., І, 1955, 234); Вільний кінець мотузка.
14. спец. Який не відповідає певним нормам, правилам, стандартам. Розрізняють два окремих типи наголосів: наголос зв’язаний і вільний (Сл. лінгв. терм., 1957, 165); Вільні розміри деталей; // У якому не дотримується певний порядок, вимога. І попереду і позаду рухаються люди, вже, здається, й не п’ятірками, а вільними довгими шеренгами (Хижняк, Тамара, 1959, 257); Вільне поводження Толстого з французьким текстом пояснюється не тим, що письменник користався правом автора, а його розумінням суті перекладу (Кундзич, Діези.., 1956, 36).
◊ Ві́льний вірш, літ. — вірш без рим, рядки якого мають різну довжину; верлібр. Те, що Рильський прихильник класичних метрів, не виключає, однак, і його вправності в галузі вільного вірша (верлібру) (Криж., М. Рильський, 1960, 186); Ві́льні впра́ви (ру́хи) — гімнастичні вправи без використання приладів. Боротьба велась за першість з окремих видів гімнастики — з вільних рухів, стрибків (В ім’я Вітч., 1954, 31).
15. спец. Який не передає свого руху іншим частинам механізму; пустий. Причиною неповного виключення зчеплення може бути також занадто великий вільний хід педалі (Автомоб., 1957, 142).
16. хім. Який є в природі або може видобуватися в чистому вигляді, без інших речовин. Вільний вуглець трапляється у вигляді двох простих речовин — алмазу й графіту (Заг. хімія, 1955, 381); // Який не перебуває в хімічному з’єднанні з чим-небудь. Повітря необхідне рослинам і тваринам через те, що в ньому є вільний кисень і вуглекислий газ (Хімія, 7, 1956, 41).
17. спец. Який здійснюється за природних умов; протилежне штучний. На грядки селекційного розсадника потрібно сіяти.. насіння вільного запилення, зібране з кращих дерев (Юним мічур.., 1955, 98); Вільне запліднення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 673.