ПРИ́ТУ́Л, у, ч.
1. стол. З’єднання дерев’яних брусків торцями.
2. діал. Притулок. Довічний духу, ретязем не скутий, Свята свободо, сяюча крізь тьму! Хто весь, як ти, любовію натхнутий, Там притул твій, у серденьку тому (Граб., І, 1959, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 70.