ПРИСПІВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИСПІ́ТИ, і́ю, і́єш і рідко ПРИСПІ́НУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Наставати, наступати (про час, якусь подію і т. ін.). І літо минуло, і осінь приспіла І листям пожовклим всі стежки покрила (Гл., Вибр., 1951, 240); Підросли діти, збулась сього клопоту, так друге лихо приспіло (Вовчок, І, 1955, 28); Коли приспіла пора, мати із слізьми виряджала Оленку (Горд., Заробітчани, 1949, 31); Приспіє час, він [Олекса] ще дужче окріпне, підійметься — і вже ніяким буревіям не схилити його (Мушк., Серце.., 1962, 189); // Відбуватися, починатися в певний час, припадати на певний час. Евакуація приспіла на ніч (Кач., II, 1958, 381).

◊ Приспі́в час на кого, кому, чий, евф. — настав час помирати. Уже й на мене час приспів: Роздасться похоронний спів… Засиплють яму і кінець?.. Другий десь найдеться співець (Пісні та романси.., II, 1956, 152); Він такечки гукнув до Ферідуна: — Не бий! бо не приспів йому ще час (Крим., Вибр., 1965, 186).

2. перев. док. Підійти, прибути кудись, з’явитися де-небудь (перев. своєчасно, в потрібний момент). Татар приспіло небагато, але від того шарварку здавалося, що їх там незліченна сила… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 384).

3. тільки док., у сполуч. із сл. охота, бажання. Дуже захотітися, закортіти. Дідові не дуже хотілось балакать, а Панькові приспіла охота доконечне розпитать його (Н.-Лев., І, 1956, 54).

4. безос. Бути дуже потрібним, украй необхідним. — Треба мені хапатись в редакцію, — сказав Селаброс.. — Прощавайте! — Чого це вам так приспіло? — спитала в його Саня (Н.-Лев., V, 1966, 180); [Чоловік:] Брат багатий Не підпустить і до хати! Кум до кума, — інше діло! Йди хоч тричі, як приспіло (Олесь, Вибр., 1958, 435).

5. Те саме, що дозріва́ти¹ 1, 2. Як же приспів [хліб], як кинулося усе, хто тільки здужа.. ; хто жне, хто перевесла крутить, хто зв’язує, а хто носить снопи (Кв.-Осн., II, 1956, 147); — У нас в цьому році і хліб є, і сало, і молоко. Вишні он скоро приспіють (Тют., Вир, . 1964, 225); [Кукса:] От старша дочка, Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить… (Кроп., І, 1958, 176).

ПРИСПІВА́ТИ² див. приспі́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 31.

I. Приспівати См. Приспівувати.

II. Приспівати, ва́ю, єш, сов. в. приспіти, спію, єш, гл.

1) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣть. Жито поспіло, приспіло діло. Лукаш. 85. Отцевська — матчина молотва у купецтві, і в реместві, і на полі, і на морі на поміч приспіває. АД. І. 181.

2) Поспѣвать, поспѣть, созрѣть. Вже вдовонці пшениця приспіла. Чуб. V. 856.

3) Застигнуть. Смерть старих приспіла швидко. Рудч. Ск. І. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 440.