ПРИ́СПА, и, ж., діал. Призьба. Знати козацьку хату, Скрізь десяту: Вона соломою не покрита, Приспою ні осипана (Укр.. думи.., 1955, 22); Постукавши скрізь і побачивши, що.. нема нікого у хаті, Хома постояв, посумував, далі і приліг на приспі та тут і заночував (Кв.-Осн., II, 1956, 231); Упоравшися, сидів [Демко] на приспі та й думав (Гр., І, 1963, 410).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 30.

Приспа, пи, ж. = Призьба. І дід, і баба у неділю на приспі вдвох собі сиділи. Шевч. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 440.

при́спа див. при́зьба.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 483.