ПРИСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Прислухатися. Дарма Галя насторожає [насторожує] ушко і довго-довго-довгенько слуха й прислуха — усе тихо й темно (Вовчок, І, 1955, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 25.

Прислухати, ха́ю, єш, гл. = Прислухатися. Ішла дівчина та гукаючи, аж два двори та минаючи, до третього прислухаючи. Мил. 141. Дивиться, як ходять, прислухає, як гомонять. МВ. (О. 1862. І. 105).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 439.