ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. і неперех. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (Корн., II, 1955, 23); // Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось. Дід промовив «гай-гай» і придав ходи (Вовчок, І, 1955, 343); Гнідко ще дужче придав ходи (Мирний, IV, 1955, 310); Штиковий бій вимагає величезного напруження всіх сил, і Шмалієнко, вимотаний рішучим наступом значно дужчого «противника», став задкувати. Цимбалові це придало сили (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950. 61); // перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь. Тодішня львівська інтелігенція народовська, сама пройнята дрібнобуржуазним філістерством, нічого не придала Федьковичеві, а скоріш мала лихий вплив на його літературний смак (Л. Укр., VIII, 1965, 256); // перен. Сприяти примноженню, збагаченню чогось. Незаперечні успіхи Болотникова в боях з боярською раттю, починаючи з Комарницької волості, придали слави його імені (Ле, Побратими, 1954, 8).
2. Надавати чому-небудь певної форми, певного вигляду. Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (Н.-Лев., II, 1956, 382); Зет.. двигає важке каміння і складає його перед Орфеєм, Орфей.. обточує те каміння і придає йому форму плити (Л. Укр., І, 1951. 445); // Надавати чому-небудь певної якості, властивості, доводити до певного стану і т. ін. Чорний клобук святості не придає (Укр.. присл.., 1963, 225); Він придержував лівою рукою рясу на грудях, неначе боявся, щоб вона часом не одстала і не придала чогось непокірливого й кострубатого його тонкій гладенькій фігурі (Н.-Лев., IV, 1956, 126); Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Март., Тв., 1954, 124).
◊ Придава́ти (прида́ти) зна́чення (вагу́) — те саме, що Надава́ти (нада́ти) зна́чення (вагу́) (див. надава́ти2). Мій остатній.. лист до тебе, може, вразив тебе нервовим тоном, але ти не придавай тому такого значення (Л. Укр., V, 1956, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 601.