ПРИГО́НИЧ, а, ч., заст. Наглядач над робітниками, працівниками. — Знаю я ті начальства! Знаєте, їх наставляють більше як пригоничів, задля того, щоб слідкувати за урядовим людом (Н.-Лев., VI, 1966, 31)..

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 596.

Пригонич, ча, м. = Пригінчий. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 412.