ПРИГІ́НЧИЙ, чого, ч., заст. Наглядач над робітниками (перев. у панській економії). [Пріська:] Ось годі, дочко, себе неволити, та давай трохи спочиньмо. Що це ми — найнялися..? У нас, дякувати богові, пригінчих немає (Вас., III, 1960, 76); Марно біснувалися управителі, економи, пригінчі і увесь кагал панських прихвоснів — люди не бачили, не чули їх (Стельмах, І, 1962, 613).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 588.