ПРАЧ, а, ч. Те саме, що пра́ник. По улиці оддавалася луна, немов десь баби прачами вибивали білизну (Вас., II, 1959, 49); Хтось лунко бив прачем по ставу, перучи білизну, і голосний ляскіт летів тихим селом (Кучер, Прощай.., 1957, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 523.

Прач, ча, м. = Праник. Козел. у., Н. Вол. у. Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш, прачем прати, будеш мене споминати. Мет. 227. Ум. Прачик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 403.

прач див. пра́ник.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 478.