ПОЧИ́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до почи́нок¹. Приходять [дід і баба] додому, аж у них і вареники зварені, і починочок стоїть на віконці (Укр.. казки, легенди.., 1957, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 472.

Починочок, чка, м.

1) Ум. отъ починок.

2) мн. Раст. Spiraea Filependula L. ЗЮЗО. І. 137.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 392.