ПОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док.
1. перех. і неперех. Трусити (у 1-3 знач.) якийсь час; труснути кілька разів. Він нащось потрусив бородою і так швидко, як увійшов — щез із хати (Коцюб., І, 1955, 34); — Ага, маю вас! — крикнув радісно господар і потрусив обома молодими злочинцями так міцно, що їм аж кості в карку затріщали (Фр., VI, 1951, 145); Боцман і Павлюк так потрусили мисливця, що вся вода з нього вийшла і він опритомнів (Трубл., Лахтак, 1953, 18); Це була висока яблуня-скороспілка, і коли Василь злегенька потрусив її, відразу ж із верхівки зірвалось яблуко (Донч., VI, 1957, 62); // перех. Трусячи, випорожнити щось, звільнити від чого-небудь. Знову або сажок загубив [Микита], або ятіри проминув не потрусивши (Л. Янов., І, 1959, 310); По Ревуну тихо плив човен. Може, то повертався додому запізнілий рибалка, що вирішив перед світанком потрусити жаки (Мокр., Острів.., 1961, 45); // перех., перен., розм. Силою змусити кого-небудь віддати щось; забрати в когось гроші, майно. — Отак не спинятися, гнати панів аж за Віслу. Та ще й посполитим польським поміч дати. Нехай і вони своїх панів потрусять (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 396); — Потруси його добре. Не пошкодує [грошей] для сина (Руд., Остання шабля, 1959, 44).
◊ Потруси́ти зли́днями — зазнати горя, нестатків. [Каленик:] Іди, іди! Зділай [зроби] милость! Світ широкий! Потрусиш злиднями, то й вернешся додому… (К.-Карий, І, 1960, 196); Потруси́ти кали́тку (кали́ткою) див. кали́тка; Потруси́ти кише́ні у кого, чиї — насильно забрати гроші в кого-небудь. Найшли [козаки] льохи, скарб забрали. У ляхів кишені Потрусили (Шевч., І, 1963, 117); Довбуш завжди радився [з опришками] перед кожним походом на доли, чи то мав карати пана за збиткування над кріпаками, чи потрусити кишені орендаря-кровопивці або сільського дуки (Гжицький, Опришки, 1962, 120).
2. перех. і неперех., чим, чого і без додатка. Трусячи, посипати чим-небудь. [Xимка:] Вони весілля справляють, а ти мети двір у неділю, ще й піском посипай, ще й зеленою травою потруси (Н.-Лев., II, 1956, 523); Він обережно насмикав сіна і потрусив (Коцюб., II, 1955, 63); Михайло в мисочку налив олії і сіллю потрусив (Головко, І, 1957, 146); // Насипати, накидати чого-небудь у щось. Даймо корові сіна, пахучої конюшини, потрусімо в ясла ячної соломи (Рад. Укр., 1.I 1965, 2).
3. перех. і неперех. Зробити трус, обшук у кого-небудь; обшукати когось. — Тепер, — каже [стражник], — твоєму панові рехт [арешт]! Осе потрусимо та його візьмемо з собою (Мирний, IV, 1955, 385); [Золотницький:] Піди зараз Грицька до в’язення [в’язниці] забери! [Мартин:] Та я вже й так його забрав… І в хаті в його потрусив (Гр., II, 1963, 554); — Андрію, як ти думаєш — чи не потрусить би Арапнікова на його квартирі в Михальові? (Трубл., І, 1955, 92); // перех., рідко. Знайшовши під час обшуку, забрати. — Хліб, — каже мені Гавриш, — .. потрусимо. Не можна ж, щоб хтось вимінював грамофони та золоті сережки, а комусь із кураю смерть у чоловічках вигравала (Кос., Новели, 1962, 32).
4. перех. і без додатка, перев. безос. Трусити (у 4 знач.), лихоманити якийсь час. — Лягайте завтра в військовий лазарет, — зрадів Лазаревський. — Може, через хворобу вас все ж таки залишать тут. — Ні, — відрубав Шевченко.. — Потрусить трохи і минеться (Тулуб, В степу.., 1964, 47).
5. неперех., рідко. Побігти, поїхати підтюпцем або труською дорогою. Цьвохнув батіг. Кобильчина ображено війнула хвостом і підтюпцем потрусила далі (Кир., Вибр., 1960, 26).
6. перех. Звільнити від сажі. Потрусити комин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 428.