ПОСТИ́ГНУТИ¹ див. постига́ти.

ПОСТИ́ГНУТИ² і ПОСТИ́ГТИ, гне, док., розм. Застигнути, захолонути (про багато чогось); // безос. Як тобі дам, аж тобі в п’ятах постигне (Номис, 1864, № 3630).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 374.