ПОСПІВА́ТИ2, а́є, недок., ПОСПІ́ТИ, і́є, док.
1. Ставати стиглим; достигати, дозрівати. Вже й літо настало, А там жнива, бо і жито Поспівати стало (Л. Укр., І, 1951, 327); Ось зажовтіла за нивою нива, Ось поспіває і сиплеться колос… (Щог., Поезії, 1958, 85); Вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (Коцюб., І, 1955, 13); Коли поспіє виноград — Додолу гнуться ніжні віти… (Рильський, II, 1946, 27); // Ставати цілком готовим, звареним, запеченим і т. ін. (про страви). Сама [Христя] скора та й дрова — не солома, — хвилинкою страва поспіла (Мирний, III, 1954, 149); Там іде веселий гомін, Мила пісеньку співа, І огнем палає комин, І вечеря поспіва! (Щог., Поезії, 1958, 336); — Картопля вже готова. І куліш скоро поспіє (Гуц., З горіха.., 1967, 29); Доки в баби поспіють книші, у діда не буде душі (Кир., Вибр., 1960, 357); // перев. док., перен., розм. Дійти стану готовності, досягти певної кондиції. Як піч уже поспіла, от коровай посадили [жінки] на лопату (Кв.-Осн., II, 1956, 302).
2. перен., розм., рідко. Досягати, набувати завершеності в розвитку. — І прирадили зібрати в одно огнище всі сили, щоб велике, спільне діло поспівало і росло (Фр., XI, 1952, 207); * Образно. Ліг Іван у своєму курені та й заснув богатирським сном, коли чує — хтось його кличе і голос той схожий на голос дідуся: — Вставай, друже, твоє щастя поспіло! (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 25); // перев. док., перен., розм. Стати дорослим, досягти повноліття. Вона вже поспіла: їй уже двадцять два годи (Барв., Опов.., 1902, 201).
ПОСПІВА́ТИ3, а́ю, а́єш, недок., ПОСПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Те саме, що устига́ти. Сама Оксана бачила, що.. в’язати жита за чоловіком не поспіває (Григ., Вибр., 1959, 236); Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспіває за нею (Л. Укр., III, 1952, 234); За дідом Овсієм поспівав його напарник Іван (Юхвід, Оля, 1959, 116); Друзеві було трудно. Медичний інститут він закінчив, коли минуло йому тридцять. Ординатором став усього два роки тому. Не просто поспівати за тими, кого вважав він своїми вчителями (Шовк., Людина.., 1962, 5); Вона мухою літала, щоб усюди поспіти (Мирний, III, 1954, 223); Осінній короткий день кінчався, а біля Базалії селяни ще продовжували орати під озимі: треба було поспіти вкинути зерно в землю до снігу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 413); * Образно. Огурчик говорив захоплено. Слова не поспівали в нього за думками, і зрозуміти те, що він говорив, було досить важко (Собко, Скеля.., 1961, 56).
◊ [Ще] поспі́єш (поспі́ємо і т. д.) з ко́зами на торг — те саме, що Всти́гнеш з ко́зами на торг (див. коза́). На тім і застряло сватання. Старі вже більш і не згадували, бо і в Череваня, і в Шрама була така думка, що ще поспіють з козами на торг (П. Куліш, Вибр., 1969, 66); Висока, у короткій широкій спідниці і гумових чоботях, вона нетерпляче чекала, що скаже голова [колгоспу]. — Нічого, поспієш з козами на торг, — посміхнувся Тарас Павлович (Коп., Сусіди, 1955, 11).
2. Наставати, надходити. Тільки з городиною впораєшся — засріблиться коса на лузі, далі жнива поспівають (Стельмах, II, 1962, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 355.