ПОПІЛЬНУ́ХА, ПОПІЛЬНЮ́ХА, и, ж., діал. Попелиця. До схід сонця посадить розсаду — не поїсть попільнюха, ні мушка (Горд., Чужу ниву.., 1939. 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 207.

Попільнуха, хи, ж.

1) = Попелюха 2. См. Попільниця.

2) Гашеная известь. Славяносерб. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 332.