ПОПЕЛЮ́ХА¹, и, ж. Небезпечна хвороба рослин, збудником якої є грибок. Попелюха спричинюється грибами.. Вона характеризується появою на листі дуба та інших листяних порід білого борошнистого нальоту (Лісівн.і полезах. лісорозв., 1956, 143); Грибки попелюхи дуже поширені. Вони паразитують як на дикоростучих, так і на культурних злаках (Профіл. захвор.., 1955, 192).

ПОПЕЛЮ́ХА², и, ж. Один із видів жайворонка; жайворонок чубатий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 185.

Попелюха, хи, ж.

1) Хохлатый жаворонокъ, Alauda rustica.

2) Тля травяная. Рк. Левиц.

2) = Попелюх 2. Вх. Пч. II. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 321.

попелю́ха —

1) у народних по­вір’ях — нечиста сила, що заро­джується в попелі і лякає людей ночами; хто її побачить, той при­речений на нещастя від пожежі, хвороби; за народним звичаєм, попіл викидається в одне місце, а коли поблизу болото, то в ньо­го; там і з’являються попелюхи;

2) Попелю́х — казковий персонаж, що в дитинстві сидів у попелі, а потім здійснив багато добрих справ і став царем.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 470.