ПОПОНУ́ДИ́ТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Нудитися тривалий час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 219.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПОПОНУ́ДИ́ТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Нудитися тривалий час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 219.
Попонудитися, джуся, дишся, гл. = Попонудити. А побрались, — що було я попонужуся, поки не пішли діти. Г. Барв. 42.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 334.