ПО́МИНКИ, нок, ПО́МИНИ, ів, мн., кому, по кому і без додатка. Обрядовий обід за упокій померлого після похорону або в день річниці його смерті. У хаті Гайворонів порядкували старі бабусі, щось смажили і варили, сусіди зносили, хто що міг, — на поминки (Зар., На.. світі, 1967, 47); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Мушк., День.., 1967, 43); В ніжність передвесняного досвіту вплівся повів горілки, не тої, що веселить людей, а тої, що трудно п’ється на похороні чи поминках (Стельмах, Хліб.., 1959, 8); Тепер вона певна була, що Макар щось прирозумів, що поминки по Тетяні будуть до діла (Л. Янов., І, 1959, 71); // заст. Такий обід, супроводжуваний молитвами за упокій померлого. Тільки коржиків та колива з ситою На поминках душа ряди-в-годи лизне! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128); Було там усього, були там добрі помини нашому Тихонові (Кв.-Осн., II, 1956, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 121.

Поминки, нок, ж. мн. Поминки. Зробити поминки я хочу, поставити обід старцям. Котл. Ен. Я нічого не жалував на поминки. Г. Барв. 209. Русальні поминки. Четвергъ троицкой недѣли. Г. Барв. 350. См. Помин.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 296.

по́минки —

1) (з великої літери) див. Про́води 1;

2) свята на поша­нування небіжчика; примовляли: «Хай Бог простить душечку! Аби Бог Святий прийняв його душечку до царства, а живущим дарував здоров’я. Хай Бог прийме!»; поми­нальними є третій день після по­хорону (трети́ни), дев’ятий день (дев’яти́ни), сороковий день (соро­чи́ни, сорокови́ни), півроку (піврокови́ни), рік (рокови́ни); загальні поминки померлих родичів відбуваються восени — в суботи: Дмитрову (Дідову), Кузьмину, Михайлову, Лукину, навесні — у Федорову суботу, на Великий піст, у Кле­чальну суботу, на Хоминому тижні (по Великодні), у так звані Прово­ди;

3) поми́нки Руса́льні — четвер Троїцького тижня; див. ще Руса́лчин вели́кдень.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 468-469.