ПОЛУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех., розм. Влучити в ціль. Стрілець уміє.. добре получити — вцілити звіря [звіра] (Сл. Гр.).

ПОЛУЧИ́ТИ див. получа́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 104.

Получити, чу, чиш, гл. = Улучити. Стрілець уміє… добре получити — вцілити звіря. Шух. І. 235.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 290.