ПОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЛУЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., діал. З’єднувати, поєднувати. Повечеряли свати весільні Й получили молоде подружжя (Перв., З глибини, 1956, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 104.

Получати, ча́ю, єш, сов. в. получи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Соединять, соединить. Чей нас Бог получить з собов, — будеме щасливі. Гол. III. 393.

2) Получать, получить. Іди, синку, та за рідне браття, та получиш мій синочку, государське плаття. Чуб. V. 974.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 290.