Полазник, ка, м. Тотъ, кто первый войдетъ во дворъ или избу въ полаз. Желех. Въ другихъ мѣстахъ Галиціи полазників бываетъ два: на Введеніе (21 ноября) и на Рождество. МУЕ. III. 51, 59. На Воведенія перший полазник. Хто того дня перший ввійде «до хиж», тот є полазником. Коли добре ведеся через рік, повідают, що доброго полазника мали; а зле, то злого. МУЕ. III. 51.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 281.

пола́зник — перший відвідувач оселі (хати) на Новий рік, на Різд­во; пов’язано з вірою в почин, тоб­то прикмету — якщо першим до хати зайде молодий, здоровий чо­ловік, то це на добре в господі, як­що ж жінка (особливо стара ба­ба) — навпаки; див. ще почи́нок 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 464.