ПОЛА́ВОЧНИК, а, ч., заст. Покривало для лави, ослона і т. ін. Чимала світлиця.. Уздовж стін лави, покриті полавочниками з.. сукна (Гр., II, 1963, 532).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 58.

Полавочник, ка, м. Покрывало для скамьи.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 281.

пола́вочник див. ки́лим.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 464.