ПОДО́К, дка́, ч.
1. Зменш. до під1.
2. Місце у млині, де встановлено жорна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 752.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПОДО́К, дка́, ч.
1. Зменш. до під1.
2. Місце у млині, де встановлено жорна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 752.
Подок, дка, м.
1) Ум. отъ під.
2) Въ мельницѣ: возвышеніе, гдѣ находятся жернова. Шух. I. 112.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 244.