ПОГРЕБТИ́¹ див. погреба́ти.

ПОГРЕБТИ́², бу́, бе́ш; мин. ч. погрі́б, гребла́, ло́; док.

1. перех. і неперех. Гребти якийсь час.

2. перех. і без додатка. Зібрати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.; закінчити гребти (у 3 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 723.

Погребти См. Погрібати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 235.