ПОГОСТЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Гостювати якийсь час. Літом року 1843 поїхав він [Т. Шевченко] на свою рідну Україну погостювати у знайомих та приятелів (Мирний, V, 1955, 312); Погостює [Павло] трохи в батьків, але не затримається довше (Головко, II, 1957, 409); * Образно. Вістка про Марину облітала увесь город.. Носилася по улицях і по базарах, погостювала у панських будинках (Мирний, III, 1954, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 721.