ПОГИ́БЕЛЬ, і, ж. Передчасна, насильницька смерть; гибель. Б’ють козаки напропаще [напропале]; іскри сипляться густо, і от-от комусь погибель! (П. Куліш, Вибр., 1969, 107); — Вогонь на мене! Це було майже рівнозначно тому, що хтось став би сам кликати на себе погибель (Гончар, III, 1959, 156); *У порівн. — Такий миршавий та зачуханий, а жер за десятьох, той Охрім, як перед погибеллю (Тют., Вир, 1964, 337); // Руйнування, занепад, знищення чого-небудь. Хто жар, хто губку з сірниками.. Погибель мчали кораблям (Котл., І, 1952, 216); Бережуть своє царство смереки! Стоять тисячолітнім муром і гадають витримати до кінця, до загальної погибелі (Хотк., II, 1966, 106); А ви хіба стояли на розпутті, Коли погибель надійшла панам..? (Павл., Бистрина, 1959, 99); // перен. Кінець існування чого-небудь; зникнення. Я знаю одного поета, що склав собі афоризм: «гарна рифма [рима] — погибель для ідеї!» (Л. Укр., V, 1956, 75).
◊ Згина́ти (зігну́ти) в три поги́белі див. згина́ти; Згина́тися (зігну́тися) в три поги́белі див. згина́тися; Зі́гну́тий (зо́гну́тий, зі́гнений, зі́гну́та і т. ін.) в три поги́белі див. зі́гну́тий; На поги́бель — те саме, що На біду́ (див. біда́1). — Над Іквою було село, У тім селі на безталання Та на погибель виріс я. Лихая доленька моя!.. (Шевч., II, 1963, 81); — Як се — хліб жати?.. Хіба є така машина?.. — А лихий знає тих німців! Може, вони на нашу погибель і таку машину вигадали (Мирний, IV, 1955, 242); — Вип’ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам (Довж., І, 1958, 257); — Як ти вирядився молодицям на погибель! (Збан., Сеспель, 1961, 322); Поги́белі на те́бе (вас і т. ін.) нема́є (нема́), лайл. — уживається при висловленні крайнього невдоволення, роздратування. — Щоб ти [собака] здох, — півголосом лається Гаврило. — Немає на тебе погибелі… (Тют., Вир, 1964, 301); — А-киш, щоб тобі подохли [кури], погибелі на вас немає! (Збан., Переджнив’я, 1960, 366); Поги́бель його́ зна́є — невідомо, незрозуміло. — А оружжо [зброю]? — так погибель його зна, як то живо списав [маляр]! (Кв.-Осн., II, 1956, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 707.