ПОВНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.

1. Ставати повнішим (див. по́вний 1, 3). Все йшло як слід. Скарбів ріка повнішала щозміни (Дор., Три богатирі, 1959, 41).

2. Ставати повнішим (див. по́вний 7); в міру товстішати. Ольжине лице повнішало й наливалось, як виноградна ягода (Н.-Лев., І, 1956, 509); На очах усіх баба почала поправлятися, повнішати й молодшати (Смолич, II, 1958, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 684.

Повнішати, шаю, єш, гл. Дѣлаться полнѣе. Ольжине лице повнішало й наливалось. Левиц. Пов. 240. Місяць що день, то й повнішає. Дещо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 224.