Про УКРЛІТ.ORG

повний

ПО́ВНИЙ, ПО́ВЕН, вна, вне.

1. У якому немає вільного місця, заповнений до краю. Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Номис, 1864, № 1474); — Не думай, що були чиновні, — Сивилла сей дала одвіт [відповідь]: — Або що грошей скрині повні, Або в яких товстий живіт (Котл., І, 1952, 150); Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Довж., І, 1958, 493); Повен шаплик води вщерть (Головко, І, 1957, 190); Перед світанком допленталися [люди] до колодязів, по-весняному повних (Тулуб, В степу.., 1964, 71); // У якому є, міститься, вміщується порівняно багато кого-, чого-небудь. Діток повен куток (Номис, 1864, № 9184); Набігла повна хата людей, як почули, що старий Дрот та просватав свою дочку (Кв.-Осн., II, 1956, 76); Попід лісок простерлася.. сіножать, повна квітів (Кобр., Вибр., 1954, 156); Синява сніжинками повна, така невимовно байдужа!.. Небесная стелеться вовна, лягає покірно в калюжі… (Сос., І, 1957, 95); // У сполуч. з деякими ім. вживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін. Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна (Коцюб., II, 1955, 227); Позносив [панотець].. до хати всі старі рами з побитими шибками. Насмітив повну хату (Март., Тв., 1954, 311); — Роботи й клопоту повна голова. Кадри шукай, план перевиконуй, зведення щотижня складай (Кучер, Трудна любов, 1960, 253); // Не порожній всередині (про зерно, плоди і т. ін.). — Глянь: як одно тобі зерно. Чисте, повне… немолоте б їв! (Мирний, І, 1949, 267); Синіють сливи, червонобокі повні персики вгинають гілля… (Гончар, III, 1959, 128); * Образно. Слова були міцні та повні, наче добре зерно (Коцюб., II, 1955, 40); // Який має велику кількість пелюсток (про квіти, цвіт і т. ін.). — А що вже мені втішно та мило буде,.. що коло тебе діточки, як бджілочки коло повного квіту, загудуть! (Вовчок, І, 1955, 22); Ті білі звичайні рожі.. виростають великими корчами, і цвіт їх досить повний (Коб., III, 1956, 9); Домолочували жито танків висковзані траки, і хилилися підбиті при дорозі повні маки (Рудь, Дон. зорі, 1958, 79); // у знач. ім. по́вна, ної, ж., розм. Наповнена по вінця чарка. А чоловіки тим часом од Максима по повній випивали та примовляли: — Дай же, боже, щоб наші молоді живі та здорові були (Мирний, І, 1949, 358); [Марія:] Наливайте по повній, щоб наша доля нас не цуралась (Корн., II, 1955, 186).

◊ Випива́ти (ви́пити) [до́бру, гірку́] по́вну [ча́шу ли́ха, по́вний ківш ли́ха] (по по́вній) — зазнавати багато горя, страждань, клопоту, неприємностей. Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти; І долю гірку, невгомонну Готовсь свою не раз клясти (Котл., І, 1952, 120); О, ці самотні наші матері! Випивши повну чашу лиха, настраждавшись на холодних вітрах долі, вони прагнуть для своїх дітей найліпших затишків (Загреб., Шепіт, 1966, 258); За коротке своє життя випила дівчина лиха повний ківш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 136); Та вже наш дяк чита у книжці не дурницю, Що доведеться всім по повній випивать. Із’їв Адам із Євою кислицю, А нам прийшлось за їх оскому проганять (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127); Ди́хати (вдиха́ти і т. ін.) по́вними грудьми́ (на по́вні гру́ди) — глибоко дихати, вдихати тощо. Я пройшов по мокрому пероні, Дихаючи повними грудьми (Рильський, II, 1960, 15); На повні груди він дихає цілющим степовим повітрям (Збан., Переджнив’я, 1960, 15); Я вдихаю на повні груди польове повітря (Сміл., Сад, 1952, 75); Зітхну́ти по́вними грудьми́ — зітхнути з полегкістю. Так і наша хмура доля… Прогудуть громи, — І зітхнем ми, збувшись горя, Повними грудьми! (Граб., І, 1959, 61); Наговори́ти (нащебета́ти, накрича́ти і т. ін.) по́вну ха́ту (по́вні ву́ха) — багато сказати, наговорити, накричати тощо. [Андрій:] Незабаром он мати з дачі повернеться, то зразу наговорить повну хату (Мороз, П’єси, 1959, 247); — Наговорив ти мені, Іоне, повні вуха, — засміявся Петру (Чаб., Балкан. весна, 1960, 413); Молода та здорова, вона, як та пташка, нащебетала повну хату (Мирний, III, 1954, 33); Нагомоні́ти по́вну ха́ту див. нагомоні́ти; Нату́ркати (натурча́ти) [по́вні] ву́ха див. нату́ркувати; По́вен дім див. дім; По́вна кише́ня див. кише́ня; По́вна то́рба; По́вний мішо́к — дуже багато. І не криється баба: тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже (Дн. Чайка, Тв., 1960, 25); Вже моря додому привезе [Федір] чи не привезе, а розповідей назбирається повна торба (Збан., Сеспель, 1961, 74); По́вний лоб див. лоб; [Як] по́вна ча́ша — про достаток, добробут. Любим голосом малює [мати] йому картину.. зимньої лежні в теплій хаті, що як повна чаша (Мирний, І, 1949, 181).

2. перен. Цілком пройнятий, охоплений чим-небудь; сповнений чимсь. Зінько не хотів зрікатися тієї надії, не хотів покидати того, чим повна була вся його душа (Гр., II, 1963, 366); Ох, відколи зникла ти від мене, Повного любові, Серце тугу вилива не слізьми, — Джерелами крові (Крим., Вибр., 1965, 288); Повен щирої радості, глянув Захар на схід (Фр., VI, 1951, 118); Протазій, як почув для серця любий звук, І руку й слух простяг, увесь уваги повен (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 191); // Зайнятий, зацікавлений, захоплений ким-, чим-небудь. Задуманий вітер над городом віє, ідуть перехожі невпинним прибоєм, і я поміж ними йду, повний тобою, горять ліхтарі, мов шепочуть: Маріє!.. (Сос., І, 1957, 250); // Який відбиває, виражає якесь почуття, переживання і т. ін. (про погляд, вираз обличчя тощо). А мати здійняла свій погляд, повний мрії, До зірки, та зоря вже ледве променіла (Л. Укр., І, 1951, 421); Ні, не питай,.. чому мій зір блукає, повен суму (Зеров, Вибр., 1966, 390); Він відчиняє хвіртку, і в її прорізі застигає залита місячним сяйвом повна безнадії постать Кузьми (Стельмах, II, 1962, 95); // Який має в собі багато чого-небудь. Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бій, — Пожартуєм для розваги! (Тич., І, 1957, 3); Бурлацьке життя, повне тривог, несподіванок, випробувань — це було якраз те, що найбільше відповідало характерові Багірова (Гончар, III, 1959, 187); // Насичений чим-небудь. Гаряче повітря було повне гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (Н.-Лев., II, 1956, 223); Гарячий вітер, повний ароматів полину, зубрівки та інших запашних трав, м’яко огортав його тіло (Тулуб, В степу.., 1964, 107); * Образно. Ліс шумить, красою повен (Дор., Літа.., 1957, 36).

◊ По́вне життя́ — змістовне життя. Він має право. Право на повне життя… право двадцяти літ… (Коцюб., II, 1956, 216); Життям повним.. живуть народи Радянського Союзу (Рильський, III, 1956, 50).

3. тільки по́вний. Узятий у всьому обсязі; цілий, весь. Останньою новинкою, приємною для нас, є дозвіл цензури друкувати повний збірник творів Л. Глібова (Коцюб., III, 1956, 255); Перед нашими видавництвами поважне завдання: дати повного Шекспіра українською мовою (Літ. Укр., 19.VII 1966, 3); // Який складається з усього необхідного. Нагадав [святий] про існування Новомодного звичаю, Що вояк хрещений кожний, Якщо він поліг у бої, Без перепустки до раю Йде з майном і в повній зброї (Сам., І, 1958, 259); Батальйонний каптенармус приніс Шевченкові повне солдатське обмундирування (Тулуб, В степу.., 1964, 77); // Поданий повністю, не скорочений. — Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім’я (Головко, II, 1957, 489); Повна адреса; // Доведений до кінця; закінчений. Турботи про завершення повної середньої освіти, а після неї — вступ до спеціального учбового закладу, щоб стати кваліфікованим спеціалістом, — раптово перейшли на віддалену мрію (Ле, Право.., 1957, 13); // Який містить у собі все необхідне; докладний, вичерпний. Було б мені дуже соромно, що аж тепер одповідаю на Ваш такий милий і повний лист — коли б не стала мені до помочі тяжка хвороба, з якої ледве видряпався (Коцюб., III, 1956, 312); Передо мною лежав рукопис китайського корабельного майстра. Тексту, звичайно, я не добрав, але малюнки й креслення.. показували мені повну картину будування (Ю. Янов., II, 1958, 121).

∆ По́вні прикме́тники; По́вні фо́рми прикме́тників — прикметники, що в наз. в. одн. мають закінчення —ий, —а (-я, —ая, —яя), —е (-є, —еє, —єє).

◊ В (у) по́вній мі́рі див. мі́ра; На по́вних пара́х див. па́ра2; На по́вних паруса́х — дуже швидко, використовуючи всі паруси. Фрегат на повних парусах заїхав у свій же бриг, п’ять мачт [щогл] з вітрилами упали, мов зрізані (Ю. Янов., II, 1958, 200); По́вна сере́дня шко́ла — школа з десятирічним навчанням. [Середа:] Панько Середа. Учень десятого класу тутешньої повної середньої школи (Мик., І, 1957, 464); По́вний кавале́р о́рдена Сла́ви — той, хто нагороджений орденами Слави всіх ступенів. Полкову розвідку щоночі водить на неймовірні завдання славетний «вовк» Козаков, повний кавалер ордена Слави… (Гончар, III, 1959, 404); По́вний мі́сяць див. мі́сяць; По́вною мі́рою див. мі́ра; У (на) по́вний (по́вен) зріст див. зріст; У по́вний про́філь див. про́філь; У по́вній красі́ див. краса́; У по́вному (по́внім) зна́ченні (розумі́нні) [цього́] сло́ва ([цих] слів) — справжній, який відповідає значенню слова. [Острожин:] Ми, журналісти, в повному значенні цього слова — машини (Л. Укр., II, 1951, 83); Це була в повнім розумінні школа, із задаванням уроків та щоденними іспитами (Збірник про Кроп., 1955, 287).

4. тільки по́вний. Який виявляється повністю, не частково; цілковитий. Повної ідентичності в думках і почуттях двох дорослих і під різними впливами вихованих людей, я пересвідчена, не може бути (Л. Укр., V, 1956, 344); // Нічим не обмежений. Вона дала Гаві повну волю робити, що хоче (Фр., III, 1950, 50); // Остаточний. Лікар Александрійський сказав негайно покласти Шевченка в госпіталь до повного видужання (Тулуб, В степу.., 1964, 224).

◊ По́вний поря́док — усе гаразд. — Я ляжу спати, Стецьку, — сказав, вмощуючись у своєму логові, Когут, — а ти вартуй, та гляди мені, щоб був повний порядок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 347); У по́вній [бойові́й] гото́вності — цілком готовий до виконання чого-небудь. Дзвонять з області, чи прибув трактор. Вже відповіли — так, прибув у повній готовності (Довж., І, 1958, 80); Знято чохли і гарматна обслуга безперервно вартує біля гармат у повній бойовій готовності (Головко, II, 1957, 533).

5. тільки по́вний. Який досяг певної межі, певного віку, необхідної норми. Став [Олексій] під аршин, вийшла міра повна; записано його годящим (П. Куліш, Вибр., 1969, 295); Доведено, що кукурудза, зібрана у стадії молочно-воскової і воскової стиглості на силос, дає кормів.. більше, ніж зібрана у стадії повної стиглості на зерно (Наука.., 1, 1958, 25); — Діду, та який він молодий: вашому Тимофію вже повних тридцять п’ять років (Стельмах, II, 1952, 30).

6. тільки по́вний. Який досяг найвищого розвитку, межі, являє собою найвищий ступінь чого-небудь. Боролися [опришки], що аж кості тріщали; ставали лава на лаву; бігли навиперегони [наввипередки] до повного знеможення (Хотк., II, 1966, 160); [Пашкевич:] Нехай же наступне двадцяте століття несе нашій батьківщині повний розквіт і свободу (Довж., І, 1958, 428); Як хотіла Марія, щоб усе це побачив і почув її Марко. Одного лише його невистачало їй для повного щастя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 442); // Найвищий, максимальний (про швидкість, силу і т. ін.). Вони [танки] мчали на повній швидкості, розкидаючи гусеницями сніг (Тют., Вир, 1964, 500); Микола Гуртовий якийсь час бурить не на повну силу (Ткач, Плем’я.., 1961, 238); // Який звучить на всю силу; не приглушений, не ослаблений (про звук, голос). Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі (Фр., VI, 1951, 276); Голос був повний, красивий, розлогий (Гончар, III, 1959, 183).

◊ На по́вний го́лос див. го́лос; На по́вний хід; По́вним хо́дом — інтенсивно. Повним ходом іде спорудження найбільшої в Європі Каховської зрошувальної системи (Хлібороб Укр., 10, 1969, 19); Па по́вні гру́ди див. гру́ди; На по́вному (по́внім) ходу́: а) на дуже великій швидкості. На якусь мить в кімнату разом з ним [зв’язківцем] вірвалось глухе гуготіння бою, немов на повному ходу відчинились двері в тамбур вагона (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 13); б) добре налагоджене, організоване що-небудь. Там, дома, довелося залишити все господарство на повнім ходу, скотинку, хату, садок, сусідів — словом, усе. А тут — самі обіцянки (Хотк., І, 1966, 102); На по́вну гу́бу див. губа́ 1; На по́вну си́лу див. си́ла; По́вна вода́ — вода у природній водоймі на високому рівні. Од Чорногори подихнув вітер, повні води хвилюються стиха (Коцюб., II, 1955, 331); Катерина і не пам’ятає, щоб восени так тепло гріло сонце.., і не зазнає, щоб такі повні води були в Стрию (Чорн., Визволення, 1949, 135); По́вний впере́д; По́вний хід: а) про дуже велику швидкість. Машинам давши повний хід, в село — в огні, в диму — влетів танкістів батальйон (Гонч., Вибр., 1959, 312); б) команда, наказ, заклик рухатися з максимальною швидкістю. — Повний хід! — скомандував Павлик, і Євгешка відштовхнувся веслом од берега (Донч., VI, 1957, 68); — Швидше, Грінаво, повний — вперед!.. (Гончар, III, 1959, 443); По́вний газ див. газ 1.

7. В міру товстий, округло-пухлий. І дитинка в їх була, дівчинка, як ясочка, свіжа й повна (Вовчок, І, 1955, 4); З ліжка зорять сухі вічка запалені, Думка потиху згаса, З ліжка додолу чорніше від ніченьки Повна спадає коса (Граб., І, 1959, 437); Ольга плакала день і ніч. Сльози залишали мутні смужки по її кругловидому лиці. З підпухлими повіками вона здавалася ще повнішою (Вільде, Сестри.., 1958, 97); Поцілую.. Да у той видочок повен, як гурочок [огірочок] (Укр.. пісні, І, 1964, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 681.

Повний, а, е.

1) Полный, наполненный. Хиба ревуть воли, як ясла повні? К. Іов. 13. Напою я кониченька з повного відерця. Чуб. V. 382. Добра повна. Большая полная чаша. іще ти вип’єш добру повну. Еще ты перетерпишь много горя. Котл. Ен. III. 15.

2) Полный. Коралі й дукачі як жар горіли на її повних грудях. Стор. МПр. 54.

3) Махровый. Моя врода — повная рожа. Чуб. V. 575.

4) Весь, полонъ. Повна шия намиста. Кв. Повний місяць. Ум. Повненький, повнесенький. Назбірали грушок повненький хвартушок. Чуб. V. 107. Полетів орел до чужих сторін, нагнав голубців повнесенький двір. Мет. 108.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 224.

вгору