ПО́ВНИЙ, ПО́ВЕН, вна, вне.
1. У якому немає вільного місця, заповнений до краю. Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Номис, 1864, № 1474); — Не думай, що були чиновні, — Сивилла сей дала одвіт [відповідь]: — Або що грошей скрині повні, Або в яких товстий живіт (Котл., І, 1952, 150); Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Довж., І, 1958, 493); Повен шаплик води вщерть (Головко, І, 1957, 190); Перед світанком допленталися [люди] до колодязів, по-весняному повних (Тулуб, В степу.., 1964, 71); // У якому є, міститься, вміщується порівняно багато кого-, чого-небудь. Діток повен куток (Номис, 1864, № 9184); Набігла повна хата людей, як почули, що старий Дрот та просватав свою дочку (Кв.-Осн., II, 1956, 76); Попід лісок простерлася.. сіножать, повна квітів (Кобр., Вибр., 1954, 156); Синява сніжинками повна, така невимовно байдужа!.. Небесная стелеться вовна, лягає покірно в калюжі… (Сос., І, 1957, 95); // У сполуч. з деякими ім. вживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін. Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна (Коцюб., II, 1955, 227); Позносив [панотець].. до хати всі старі рами з побитими шибками. Насмітив повну хату (Март., Тв., 1954, 311); — Роботи й клопоту повна голова. Кадри шукай, план перевиконуй, зведення щотижня складай (Кучер, Трудна любов, 1960, 253); // Не порожній всередині (про зерно, плоди і т. ін.). — Глянь: як одно тобі зерно. Чисте, повне… немолоте б їв! (Мирний, І, 1949, 267); Синіють сливи, червонобокі повні персики вгинають гілля… (Гончар, III, 1959, 128); * Образно. Слова були міцні та повні, наче добре зерно (Коцюб., II, 1955, 40); // Який має велику кількість пелюсток (про квіти, цвіт і т. ін.). — А що вже мені втішно та мило буде,.. що коло тебе діточки, як бджілочки коло повного квіту, загудуть! (Вовчок, І, 1955, 22); Ті білі звичайні рожі.. виростають великими корчами, і цвіт їх досить повний (Коб., III, 1956, 9); Домолочували жито танків висковзані траки, і хилилися підбиті при дорозі повні маки (Рудь, Дон. зорі, 1958, 79); // у знач. ім. по́вна, ної, ж., розм. Наповнена по вінця чарка. А чоловіки тим часом од Максима по повній випивали та примовляли: — Дай же, боже, щоб наші молоді живі та здорові були (Мирний, І, 1949, 358); [Марія:] Наливайте по повній, щоб наша доля нас не цуралась (Корн., II, 1955, 186).
◊ Випива́ти (ви́пити) [до́бру, гірку́] по́вну [ча́шу ли́ха, по́вний ківш ли́ха] (по по́вній) — зазнавати багато горя, страждань, клопоту, неприємностей. Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти; І долю гірку, невгомонну Готовсь свою не раз клясти (Котл., І, 1952, 120); О, ці самотні наші матері! Випивши повну чашу лиха, настраждавшись на холодних вітрах долі, вони прагнуть для своїх дітей найліпших затишків (Загреб., Шепіт, 1966, 258); За коротке своє життя випила дівчина лиха повний ківш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 136); Та вже наш дяк чита у книжці не дурницю, Що доведеться всім по повній випивать. Із’їв Адам із Євою кислицю, А нам прийшлось за їх оскому проганять (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127); Ди́хати (вдиха́ти і т. ін.) по́вними грудьми́ (на по́вні гру́ди) — глибоко дихати, вдихати тощо. Я пройшов по мокрому пероні, Дихаючи повними грудьми (Рильський, II, 1960, 15); На повні груди він дихає цілющим степовим повітрям (Збан., Переджнив’я, 1960, 15); Я вдихаю на повні груди польове повітря (Сміл., Сад, 1952, 75); Зітхну́ти по́вними грудьми́ — зітхнути з полегкістю. Так і наша хмура доля… Прогудуть громи, — І зітхнем ми, збувшись горя, Повними грудьми! (Граб., І, 1959, 61); Наговори́ти (нащебета́ти, накрича́ти і т. ін.) по́вну ха́ту (по́вні ву́ха) — багато сказати, наговорити, накричати тощо. [Андрій:] Незабаром он мати з дачі повернеться, то зразу наговорить повну хату (Мороз, П’єси, 1959, 247); — Наговорив ти мені, Іоне, повні вуха, — засміявся Петру (Чаб., Балкан. весна, 1960, 413); Молода та здорова, вона, як та пташка, нащебетала повну хату (Мирний, III, 1954, 33); Нагомоні́ти по́вну ха́ту див. нагомоні́ти; Нату́ркати (натурча́ти) [по́вні] ву́ха див. нату́ркувати; По́вен дім див. дім; По́вна кише́ня див. кише́ня; По́вна то́рба; По́вний мішо́к — дуже багато. І не криється баба: тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже (Дн. Чайка, Тв., 1960, 25); Вже моря додому привезе [Федір] чи не привезе, а розповідей назбирається повна торба (Збан., Сеспель, 1961, 74); По́вний лоб див. лоб; [Як] по́вна ча́ша — про достаток, добробут. Любим голосом малює [мати] йому картину.. зимньої лежні в теплій хаті, що як повна чаша (Мирний, І, 1949, 181).
2. перен. Цілком пройнятий, охоплений чим-небудь; сповнений чимсь. Зінько не хотів зрікатися тієї надії, не хотів покидати того, чим повна була вся його душа (Гр., II, 1963, 366); Ох, відколи зникла ти від мене, Повного любові, Серце тугу вилива не слізьми, — Джерелами крові (Крим., Вибр., 1965, 288); Повен щирої радості, глянув Захар на схід (Фр., VI, 1951, 118); Протазій, як почув для серця любий звук, І руку й слух простяг, увесь уваги повен (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 191); // Зайнятий, зацікавлений, захоплений ким-, чим-небудь. Задуманий вітер над городом віє, ідуть перехожі невпинним прибоєм, і я поміж ними йду, повний тобою, горять ліхтарі, мов шепочуть: Маріє!.. (Сос., І, 1957, 250); // Який відбиває, виражає якесь почуття, переживання і т. ін. (про погляд, вираз обличчя тощо). А мати здійняла свій погляд, повний мрії, До зірки, та зоря вже ледве променіла (Л. Укр., І, 1951, 421); Ні, не питай,.. чому мій зір блукає, повен суму (Зеров, Вибр., 1966, 390); Він відчиняє хвіртку, і в її прорізі застигає залита місячним сяйвом повна безнадії постать Кузьми (Стельмах, II, 1962, 95); // Який має в собі багато чого-небудь. Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бій, — Пожартуєм для розваги! (Тич., І, 1957, 3); Бурлацьке життя, повне тривог, несподіванок, випробувань — це було якраз те, що найбільше відповідало характерові Багірова (Гончар, III, 1959, 187); // Насичений чим-небудь. Гаряче повітря було повне гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (Н.-Лев., II, 1956, 223); Гарячий вітер, повний ароматів полину, зубрівки та інших запашних трав, м’яко огортав його тіло (Тулуб, В степу.., 1964, 107); * Образно. Ліс шумить, красою повен (Дор., Літа.., 1957, 36).
◊ По́вне життя́ — змістовне життя. Він має право. Право на повне життя… право двадцяти літ… (Коцюб., II, 1956, 216); Життям повним.. живуть народи Радянського Союзу (Рильський, III, 1956, 50).
3. тільки по́вний. Узятий у всьому обсязі; цілий, весь. Останньою новинкою, приємною для нас, є дозвіл цензури друкувати повний збірник творів Л. Глібова (Коцюб., III, 1956, 255); Перед нашими видавництвами поважне завдання: дати повного Шекспіра українською мовою (Літ. Укр., 19.VII 1966, 3); // Який складається з усього необхідного. Нагадав [святий] про існування Новомодного звичаю, Що вояк хрещений кожний, Якщо він поліг у бої, Без перепустки до раю Йде з майном і в повній зброї (Сам., І, 1958, 259); Батальйонний каптенармус приніс Шевченкові повне солдатське обмундирування (Тулуб, В степу.., 1964, 77); // Поданий повністю, не скорочений. — Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім’я (Головко, II, 1957, 489); Повна адреса; // Доведений до кінця; закінчений. Турботи про завершення повної середньої освіти, а після неї — вступ до спеціального учбового закладу, щоб стати кваліфікованим спеціалістом, — раптово перейшли на віддалену мрію (Ле, Право.., 1957, 13); // Який містить у собі все необхідне; докладний, вичерпний. Було б мені дуже соромно, що аж тепер одповідаю на Ваш такий милий і повний лист — коли б не стала мені до помочі тяжка хвороба, з якої ледве видряпався (Коцюб., III, 1956, 312); Передо мною лежав рукопис китайського корабельного майстра. Тексту, звичайно, я не добрав, але малюнки й креслення.. показували мені повну картину будування (Ю. Янов., II, 1958, 121).
∆ По́вні прикме́тники; По́вні фо́рми прикме́тників — прикметники, що в наз. в. одн. мають закінчення —ий, —а (-я, —ая, —яя), —е (-є, —еє, —єє).
◊ В (у) по́вній мі́рі див. мі́ра; На по́вних пара́х див. па́ра2; На по́вних паруса́х — дуже швидко, використовуючи всі паруси. Фрегат на повних парусах заїхав у свій же бриг, п’ять мачт [щогл] з вітрилами упали, мов зрізані (Ю. Янов., II, 1958, 200); По́вна сере́дня шко́ла — школа з десятирічним навчанням. [Середа:] Панько Середа. Учень десятого класу тутешньої повної середньої школи (Мик., І, 1957, 464); По́вний кавале́р о́рдена Сла́ви — той, хто нагороджений орденами Слави всіх ступенів. Полкову розвідку щоночі водить на неймовірні завдання славетний «вовк» Козаков, повний кавалер ордена Слави… (Гончар, III, 1959, 404); По́вний мі́сяць див. мі́сяць; По́вною мі́рою див. мі́ра; У (на) по́вний (по́вен) зріст див. зріст; У по́вний про́філь див. про́філь; У по́вній красі́ див. краса́; У по́вному (по́внім) зна́ченні (розумі́нні) [цього́] сло́ва ([цих] слів) — справжній, який відповідає значенню слова. [Острожин:] Ми, журналісти, в повному значенні цього слова — машини (Л. Укр., II, 1951, 83); Це була в повнім розумінні школа, із задаванням уроків та щоденними іспитами (Збірник про Кроп., 1955, 287).
4. тільки по́вний. Який виявляється повністю, не частково; цілковитий. Повної ідентичності в думках і почуттях двох дорослих і під різними впливами вихованих людей, я пересвідчена, не може бути (Л. Укр., V, 1956, 344); // Нічим не обмежений. Вона дала Гаві повну волю робити, що хоче (Фр., III, 1950, 50); // Остаточний. Лікар Александрійський сказав негайно покласти Шевченка в госпіталь до повного видужання (Тулуб, В степу.., 1964, 224).
◊ По́вний поря́док — усе гаразд. — Я ляжу спати, Стецьку, — сказав, вмощуючись у своєму логові, Когут, — а ти вартуй, та гляди мені, щоб був повний порядок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 347); У по́вній [бойові́й] гото́вності — цілком готовий до виконання чого-небудь. Дзвонять з області, чи прибув трактор. Вже відповіли — так, прибув у повній готовності (Довж., І, 1958, 80); Знято чохли і гарматна обслуга безперервно вартує біля гармат у повній бойовій готовності (Головко, II, 1957, 533).
5. тільки по́вний. Який досяг певної межі, певного віку, необхідної норми. Став [Олексій] під аршин, вийшла міра повна; записано його годящим (П. Куліш, Вибр., 1969, 295); Доведено, що кукурудза, зібрана у стадії молочно-воскової і воскової стиглості на силос, дає кормів.. більше, ніж зібрана у стадії повної стиглості на зерно (Наука.., 1, 1958, 25); — Діду, та який він молодий: вашому Тимофію вже повних тридцять п’ять років (Стельмах, II, 1952, 30).
6. тільки по́вний. Який досяг найвищого розвитку, межі, являє собою найвищий ступінь чого-небудь. Боролися [опришки], що аж кості тріщали; ставали лава на лаву; бігли навиперегони [наввипередки] до повного знеможення (Хотк., II, 1966, 160); [Пашкевич:] Нехай же наступне двадцяте століття несе нашій батьківщині повний розквіт і свободу (Довж., І, 1958, 428); Як хотіла Марія, щоб усе це побачив і почув її Марко. Одного лише його невистачало їй для повного щастя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 442); // Найвищий, максимальний (про швидкість, силу і т. ін.). Вони [танки] мчали на повній швидкості, розкидаючи гусеницями сніг (Тют., Вир, 1964, 500); Микола Гуртовий якийсь час бурить не на повну силу (Ткач, Плем’я.., 1961, 238); // Який звучить на всю силу; не приглушений, не ослаблений (про звук, голос). Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі (Фр., VI, 1951, 276); Голос був повний, красивий, розлогий (Гончар, III, 1959, 183).
◊ На по́вний го́лос див. го́лос; На по́вний хід; По́вним хо́дом — інтенсивно. Повним ходом іде спорудження найбільшої в Європі Каховської зрошувальної системи (Хлібороб Укр., 10, 1969, 19); Па по́вні гру́ди див. гру́ди; На по́вному (по́внім) ходу́: а) на дуже великій швидкості. На якусь мить в кімнату разом з ним [зв’язківцем] вірвалось глухе гуготіння бою, немов на повному ходу відчинились двері в тамбур вагона (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 13); б) добре налагоджене, організоване що-небудь. Там, дома, довелося залишити все господарство на повнім ходу, скотинку, хату, садок, сусідів — словом, усе. А тут — самі обіцянки (Хотк., І, 1966, 102); На по́вну гу́бу див. губа́ 1; На по́вну си́лу див. си́ла; По́вна вода́ — вода у природній водоймі на високому рівні. Од Чорногори подихнув вітер, повні води хвилюються стиха (Коцюб., II, 1955, 331); Катерина і не пам’ятає, щоб восени так тепло гріло сонце.., і не зазнає, щоб такі повні води були в Стрию (Чорн., Визволення, 1949, 135); По́вний впере́д; По́вний хід: а) про дуже велику швидкість. Машинам давши повний хід, в село — в огні, в диму — влетів танкістів батальйон (Гонч., Вибр., 1959, 312); б) команда, наказ, заклик рухатися з максимальною швидкістю. — Повний хід! — скомандував Павлик, і Євгешка відштовхнувся веслом од берега (Донч., VI, 1957, 68); — Швидше, Грінаво, повний — вперед!.. (Гончар, III, 1959, 443); По́вний газ див. газ 1.
7. В міру товстий, округло-пухлий. І дитинка в їх була, дівчинка, як ясочка, свіжа й повна (Вовчок, І, 1955, 4); З ліжка зорять сухі вічка запалені, Думка потиху згаса, З ліжка додолу чорніше від ніченьки Повна спадає коса (Граб., І, 1959, 437); Ольга плакала день і ніч. Сльози залишали мутні смужки по її кругловидому лиці. З підпухлими повіками вона здавалася ще повнішою (Вільде, Сестри.., 1958, 97); Поцілую.. Да у той видочок повен, як гурочок [огірочок] (Укр.. пісні, І, 1964, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 681.