Про УКРЛІТ.ORG

плись

ПЛИСЬ, присудк. сл., розм. Те саме, що плюсь 1. А Лебедь плись на дно (Греб., І, 1957, 44); * Образно. Із моці вибився [Вітер], сердешний набік плись (Греб., І, 1957, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 584.

вгору