ПЛИВ, у, ч., діал. Потік. Час плив своїм пливом (Вовчок, І, 1955, 328).

◊ Збива́ти (зби́ти) з пли́ву див. збива́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 581.

Плив, ву, м.

1) Теченіе. Час плив своїм пливом. МВ. ІІІ. 46. Чого Дясна у шив пошла? Шо крутиї гори. Грин. III. 74.

2) Збити з пливу. Сбить съ толку. Усі одного зіб’ють з пливу. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 195.