ПЛАТИ́ТИ, плачу́, пла́тиш, недок.
1. перех. і неперех. Видаючи, віддаючи гроші або що-небудь цінне, винагороджувати за виконану працю, послугу і т. ін. Умови такі: перекладачеві я плачу сам (Коцюб., III, 1956, 364); Кузьма Осадчий — ну цей на канал, цього батько до себе бере, там добре платять… (Гончар, Тронка, 1963, 164); — Щось ми, батьку, давно не платили жалування нашим бійцям, — сказав Щорс і подивився на Боженка (Довж., І, 1958, 165).
2. неперех. Відшкодовувати вартість одержаного або використаного. Ой іду я з доріженьки Горілочки пити; Судять мене воріженьки, Що нічим платити (Чуб., V, 1874, 581); — Найнявсь [чоловік] у некрути, так сьогодні гуляє, і що задумав, усе робить і за все платить, бо взяв грошей багацько (Кв.-Осн., II, 1956, 291); Мойшем.. погодився на те, що за комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі «царськими» по п’ять карбованців (Досв., Вибр., 1959, 43); * Образно. Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював на льоту (Шовк., Людина.., 1962, 116).
3. перех. Віддавати гроші або інші цінності, виконуючи певні обов’язки. І день і ніч працювала [вдова], Подушне платила… І синові за три копи Жупанок купила (Шевч., І, 1963, 228); Любяч платив князеві дань — від рала й від диму (Скл., Святослав, 1959, 13).
4. неперех., перен. Відповідати на чиї-небудь дії, вчинки, чиєсь почуття і т. ін.; поводитися так чи інакше у відповідь на що-небудь. Привіт твоїй бабуні дорогій, що любить нас і світить нам, як сонце. (Люби ж і ти її, моя хороша, і ласкою, дитячим, ніжним словом плати за все те щире, добре, тепле, що виплива із золотого серця бабусеньки) (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 93); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 146).
◊ Плати́ти тако́ю (тіє́ю) са́мою моне́тою див. моне́та; Плати́ти тим са́мим кому — те саме, що Плати́ти тако́ю (тіє́ю) са́мою моне́тою (див. моне́та). На мене не звертала [панна Анеля] уваги. Я був увічливий, але платив їй тим самим (Коцюб., II, 1955, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 568.