Про УКРЛІТ.ORG

писати

ПИСА́ТИ, пишу́, пи́шеш, недок.

1. перех. і без додатка. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). Я ще служив тоді у колегії і вчивсь склади писати, бо був ще хлоп’я по дев’ятнадцятому году (Кв.-Осн., II, 1956, 179); А писав [Йосип] — куди краще від самого дяка.., папір наче калачиками устеле, — літери рівні, круглі (Мирний, IV, 1955, 35); * Образно. Бідочук був ранений. У тій безтолковій стрілянині якась дурна куля зачепила його, — і от писав він тепер кривавий слід за собов [собою] (Хотк., II, 1966, 290); * У порівн. Висока, рівна, горда, вона не йде полем, а пише (Чорн., Визвол. земля, 1950, 175); // Займатися писанням. От вона й увійшла в горницю, а горниця довга, та все столи, усе столи, а за столами паничі сидять та все пишуть (Кв.-Осн., II, 1956, 284); Всяк живе, працює, дише — Дяк читає, писар пише (Перв., Райдуга.., 1960, 94); * У порівн. — Та нічого… нехай... — прожебоніла Юзя і, почервонівши до болю, схилилась, немов пишучи (Л. Укр., III, 1952, 653); // Відтворювати такі знаки за допомогою спеціального приладдя. Писати крейдою; Писати олівцем; * Образно. Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем (Рильський, І, 1960, 258); // Передавати за допомогою таких знаків слова, текст і т. ін. Сапфо щось пише на восковій табличці (Л. Укр., III, 1952, 722); // Дотримуватися певного написання. Либонь цар повелів: белетристику пропускати без запинки, аби вона була писана общеруською орфографією (Мирний, V, 1955, 379); // Володіти письмом якої-небудь мови; уміти відтворювати систему письмових знаків цієї мови. Незвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському і по-німецькому (Коцюб., III, 1957, 27); — Ви побачили б його [І. Мічуріна] переписку.. Іноді читаєш — голова обертом іде. Наука, та ще яка наука!.. І всі йому пишуть російською мовою (Довж., І, 1958, 448); // Робити записи музики спеціальними знаками. Писати нотні знаки; * Образно. Співала скрипка радощі, скорботи.. Вдивлявся хлопець в даль, що за борами, туди, де блискавка йому писала ноти, з яких він грав (Нагн., Гірські вершини, 1960, 22); // перен. Бити кого-небудь. Кричить [ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Шевч., І, 1963, 305); — Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, — заговорив, ніби сам до себе. — Думає, мабуть, що Оленчукова спина — це йому грифельна дошка… увесь вік щоб по ній шомполами писати… (Гончар, II, 1959, 412); // Дотримуватися на письмі певних орфографічних правил, певного написання. Тут треба писати м’який знак. А Рома який молодець! Пише без помилок (Коцюб., ІІІ, 1956, 408).

Вла́сною руко́ю писа́ти (підписа́тися і т. ін.) див. вла́сний; Пішло́ писа́ти — не можна втриматися. — Побалакаєш, вип’єш по чарці, потім — по другій, а далі пішло писати — і образ божий загубиш… (Коцюб., І, 1955, 451).

2. перех., про кого — що, також із спол. що. Повідомляти про що-небудь письмово або у пресі. Прибіг гінець з письмом к Латину, Нерадісну привіз новину, Князь Турн йому війну писав (Котл., І, 1952, 183); — Яка розумна! Хіба це панові нічого більш і писати, як про твого чоловіка, га? (Вовчок, І, 1955, 30); — Ви даєте мені слово, що.. не писатимете про те, що побачите й почуєте тут (Смолич, І, 1958, 60); // у що, на що, перех. і без додатка, кому, до кого. Звертатися до кого-небудь письмово, надсилати комусь листа. Щось мене забули Шраг і Шрамченко, я до них писав.., а вони не одповідають (Коцюб., III, 1956, 335); Думала про нього і вдень, і вночі, ревниво ховала від рідних його похапливі листівки і майже щодня писала йому у Полтаву, в медичне училище, довжелезні листи (Дім., І будуть люди, 1964, 21).

3. перех. і без додатка. Складати і записувати який-небудь текст. Колись то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить (Шевч., II, 1953, 335); — Якось помиримось, — перебиває її Терентій, — ти гроші візьмеш під заставу чи папірець писати? (Стельмах, І, 1962, 310); Я був весь в полоні любові до чудесного Далекого Сходу і сценарій писав з великим натхненням (Довж., І, 1958, 26).

4. перех. і неперех. Займатися літературною діяльністю, бути письменником. Леся писала тому, що вона не могла не писати, не могла не сказати своєму народові те, що рвалося з її душі (Крим., Вибр., 1965, 505); Вітя.. пише вірші й оповідання, і весь клас покладає на нього великі надії (Ів., Вел. очі, 1956, 75); // до чого. Вміщувати свої твори в якому-небудь періодичному виданні. Леночка іноді писала до нашої газети. Ми в редакції любили одержувати її акуратні карлючки на папері (Ю. Янов., II, 1954, 9); Зібравши великі матеріали про мертві ставки на Поділлі, він сьогодні пізнього вечора сів писати до центральної газети (Стельмах, II, 1962, 280); // Певним чином будувати письмову розповідь або використовувати який-небудь мовний стиль, якісь особливості мови. Задля мене вірші, коли що й зробили дотепного, то тільки те, що навчили писати гладенькою, дзвінкою прозою (Мирний, V, 1955, 377); Павло спалахнув. — Навряд чи зумію [переказати листа]. Тут він пише таким спеціальним жаргоном (Головко, II, 1957, 481).

5. перех. і без додатка, з кого — чого. Створювати твір живопису. Вона обертається раптом до мене, занадто поспішно якось.. — Ви ж не збираєтесь писати завтра з мене етюд!.. (Коцюб., II, 1955, 438); Тепер він увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку і в білому, і в чорному кашкетах (Тулуб, В степу.., 1964, 483); Писав його Лісняк з фотографії, бо Ничипір відмовився позувати: — Нема часу мені сидіти тут, Іване, жнива… (Зар., На.. світі, 1967, 326); // у сполуч. із сл. пи́санка. Розписувати, прикрашати малюнками, візерунками. Забралися [зовиці] собі у противну хату та писанки оправляють, що цілий піст писали (Кв.-Осн., II, 1956, 227); Люба мамочко!..Ми з Уксусом писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства (Л. Укр., V, 1956, 236); * Образно. Зірки, по-весняному граючись, миготять і сріблом пишуть небо (Ле, Вибр., 1939, 17); // у сполуч. із сл. воро́та. Мазати дьогтем, щоб знеславити дівчину. — Ось ми приборкаємо їх та й тих провинників, що чесним людям пишуть ворота, не забудемо (Н.-Лев., III, 1956, 351).

6. перех. і без додатка, заст. Давати кому-небудь ім’я, рідше прізвище, занотовуючи його в документі. — Хіба байстрюк? — Без прізвища. — Запиши, Миколо, У реєстер. Нехай буде… Нехай буде Голий, Так і пиши! — Ні, погано! — Ну, хіба Бідою! — І це не так. — Стривай лишень, Пиши Галайдою (Шевч., І, 1963, 111); // у що. Зараховувати до якоїсь соціальної групи, угруповання, закладу і т. ін., роблячи відповідний запис. Писати в армію.

Пиши́ [все] пропа́ло — що-небудь зовсім, безповоротно втрачено, не вдалося і т. ін. Он уже в скількох забрано коні… І не знати хто, — хоч би відав чоловік, де шукати. А то як украли, то вже й пиши — пропало (Гр., II, 1963, 247); [Старшина:] За Олексу спечемо рака, бо його не приймуть: він докаже, що вільготний. А тільки він вигра цю справу, тоді пиши все пропало (К.-Карий, І, 1960, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 361.

Писати, шу́, шеш, гл.

1) Писать. Дрібні листи пишеш. Чуб. V. 49.

2) Писать (литературное произведете). Так, видно, думав і Квітка, пишучи дальшу повість: «Конотопська відьма». К. Гр. Кв. XXXIV.

3) Записывать кому что по духовному завѣщанію, оставлять по духовному завѣщанію. Сусідам пишу грубі коралі. Грин. III. 285.

4) Разрисовывать. Шух. І. 263. Там писанки пишуть, крашанки красять. О. 1861. X. 50.

5) Украшать орнаментами (при помощи рѣзьбы, вышиванья и пр.). Шух. І. 315, 252.

6) — рядки. Маркеромъ проводить борозды (на плантаціяхъ). Як пописав рядки, тоді й сіє. Нѣжин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 153.

вгору