ПЕРЕ́ПІЧКА, и, ж.

1. Поколотий ножем корж, що робиться із кислого хлібного тіста і печеться на сковороді, намащеній маслом або салом. З останнього борошна спекла [Горпина] дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Гр., І, 1963, 251); Кукіш і Заєць взяли кухлі, розламали свіжу перепічку,.. смачно спечену на маслі (Рудь, Гомін.., 1959, 26); * У порівн. Наблизившись до Сашка, він простягнув йому широку, як перепічка, долоню (Добр., Ол. солдатики, 1961, 32).

◊ Пере́пічку сотвори́ти з кого — розправитися з ким-небудь, побити когось і т. ін. [Клим:] Де цей гаспидський Остап? Я з нього зараз перепічку сотворю! Капіталіст клятий! (Зар., Антеї, 1962, 69).

2. заст. Маленька пасочка, яку залишають у священика після освячення пасок. Повитягала [Анниця] менші паски, повитягала перепічки (Хотк., II, 1966, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 251.

Перепічка, ки, ж.

1) = Перепічайка 1. Чуб. VII. 445. На столі постановили чарку і горілку, три перепічки на маслі, ковбаси тарілку. Мкр. Н.

2) Маленькая пасочка, которую даютъ священнику послѣ освященія пасхальнаго хлѣба. Вх. Зн. 48. Ум. Пере́пічечка. Чоловіче, напечу я тобі перепічечок. Грин. II. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 132.

пере́пічка (зменшене — пере́пічечка) —

1) = перепіча́йка — поко­лотий у багатьох місцях корж, що робиться з учиненого для випічки хліба тіста і печеться на сковороді, намащеній маслом або салом; збе­рігається як традиційна їжа до сьо­годні. На столі постановили чарку і горілку, три перепічки на маслі, ковбаси тарілку (М Макаревський);

2) маленька пасочка, яку залишають у священика після освя­чення пасок.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 441.