ПЕРЕПІЧА́ЙКА, и, ж., заст. Жінка, що випікає хліб, бублики і т. ін. на продаж. — Якби моя жінка не стала перепічайкою та не заробляла на паляницях, то ми з нею давно б з голоду попухли (Н.-Лев., IV, 1956, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 251.

Перепічайка, ки, ж.

1) Родъ лепешки изъ кислаго тѣста, испеченной на сковородѣ.

2) Женщина, пекущая хлѣбы. Знайте мене, перепічайку, що на воротях тісто! Ном. № 10793. Погана перепічайка! напече було хліба глевкого та, сирого. Мнж. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 131.