ПА́ТЕР, а, ч. Католицький монах у сані диякона або ієрея, а також католицький священик взагалі. Дуже була [княгівна] набожна, усе тільки й бавилась з.. патерами (Стор., І, 1957, 368); [Марк:] Панна Марія — небога патера Давида і живе в його домі (Мам., Тв., 1962, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 93.