ПА́ЛКА, и, ж. Те саме, що па́лиця 1. Камінням, і корінням, І палками та дрюками Перший напад [половців] приняли [міщани] (Фр., XIII, 1954, 372); "Хватка" — це така довга-довга палка, а на палиці на тій обруч великий, а на тому обручі сітка, на манір великого лантуха начеплена… (Вишня, І, 1956, 156); За хвилину він взяв свою шапку і палку, вклонився усьому товариству і подався геть з бібліотеки (Л. Укр., III, 1952, 532); В магазині тато мій Барабан купив новий. Ще й дві палки невеличкі — Це для мене й для сестрички (Бойко, Билиці.., 1958, 5); [Кармелюк:] Полічив, скільки світу ногами сходив, скільки палок та різок на тіло своє прийняв, скільки днів у кайданах, а скільки на волі прожив… (Вас., III, 1960, 420); Над колоніями палка? — Всі народи миролюбні встануть за життя нове! (Тич., II, 1957, 250).
◊ З-під па́лки — те саме, що З-під па́лиці (див. па́лиця). Червона Армія створила невидано тверду дисципліну не з-під палки, а на основі свідомості, відданості, самопожертви самих робітників і селян (Ленін, 29, 1951, 218); Па́лкою ки́нути — те саме, що Па́лицею ки́нути (див. па́лиця). До хутора зовсім палкою кинути. Гонів з п’ять, мабуть, буде (Цюпа, На крилах.., 1961, 23); Перегина́ти (перегну́ти) па́лку див. перегина́ти.
$ Вбива́тися (вби́тися) в палки́ див. вбива́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 31.