ОФІ́РНИЙ, а, е, рідко. Прикм. до офі́ра; жертовний (у 1 знач.). Офірний вогонь.

◊ Козе́л офі́рний — те саме, що Козе́л відпу́щення (див. козе́л). — Я бачу, що мені хочуть відвести роль козла офірного, — намагаючись стримувати голос, сказав він (Загреб., День.., 1964, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 816.