КОЗЕ́Л, зла́, ч.

1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе переважно в горах. Сніговий козел.. тримається завжди недалеко від снігових полів на неприступних скелях і крутих схилах гірських вершин (Посібник з зоогеогр., 1956, 95).

2. Те саме, що цап¹. З козла ні шерсті, ні молока (Укр.. присл.., 1955, 231); Козел меле, козел меле, коза насипає (Барв., Опов.., 1902, 47); * У порівн. Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис, 1864, № 6338).

◊ Козе́л відпу́щення — про людину, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чийсь учинок. — Що ж.., я, виходить, за козла відпущення? (Збан., Малин, дзвін, 1958, 64); Як з козла́ молока́ — немає жодної користі від кого-, чого-небудь.: [Храпко:] Що з вашої науки? Як з козла молока! (Мирний, V, 1955, 134).

3. розм. Вид гри в доміно, карти. В селі оце гуляють, мабуть, у хвильки або в козла (Мик., II, 1957, 85); В перервах.. відбувалися справжні побоїща між видатними майстрами козла (Собко, Мата. затока, 1962, 40); // Той, хто програв у такій грі. Підійшов [Шмалієнко] до групи курсантів, що грали в доміно.. — Сідай, сідай. Через п’ять хвилин устанеш козлом (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 49).

◊ Забива́ти козла́ — грати в доміно. Збирались товариші. Грали в карти або забивали козла (Кочура, Родина.., 1962, 72).

4. спорт. Гімнастичний прилад для перестрибування, що має форму короткої колоди на чотирьох високих ніжках, оббитої шкірою або дерматином. Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л. Укр., III, 1952, 578); Щоденні стрибки через коня і козла, ходіння по канату, штиковий бій.. робили свою непомітну справу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 53).

5. мет. Метал, сплав, який застиг під час плавлення й прилип до стінок печі, ківша й т. ін. Найменший прорахунок може спричинитися до утворення в реакторі козла.., коли рідкий чавун, остигаючи в печі, перетворюється в моноліт (Рад. Укр., 29.У 1962, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 211.

Козел, зла, м.

1) Козелъ.

2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье.

3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131.

4) Родъ игры. козла водити. Играть въ масляничную хороводную игру съ пѣснями о козлѣ. Харьк. Ив. 78.

5) Четырехугольный столбъ или подставка для черіня гончарной печи. Вас. 180.

6) мн. Ко́зла. Козлы. Стали вряд, а ратища в козла поставили. ЗОЮР. І. 254.

7) мн. Кізли. Въ гуцульскихъ хатахъ то-же что и крокви, стропила. Шух. І. 91. Kolb. І. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 265.

козе́л —

1) дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що жи­ве перев. в горах; символ життєвої (зокрема молодої чоловічої) сили;

2) = цап; самець свійської кози; здавна мав обрядове значення у святкових забавах (див. ще коза́ 4); у свідомості народу пов’язується з чортом, якого зображували схожим на козла; козла тримали в стайні, щоб домовик ним їздив і не заїжджував коней; впертість козла-цапа породила вислів ставати цапки; маловартісність козла пере­дає вислів пропа́в ні за ца́пову ду́шу, тобто «марно пропав»; символізує також глупоту; разом з тим у на­родній загадці цап — символ міся­ця: «Цап, цап по полю басує, з ца­пенятами гарцює, поки буде гарцювати, поки вовк буде спати» (місяць і зірки доти будуть на небі, доки не зійде сонце). З козла ні шерсті, ні молока (приказка); Козел меле, козел меле, коза насипає (Ган­на Барвінок); Витріщив очі, як козел на нові ворота (М. Номис);

3) різновид гри в доміно, карти;

4) води́ти козла́ — народна обрядо­ва гра (на Масницю) з піснями про козла;

5) тільки козли́ — крок­ви у гуцульських хатах.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 298.