ОТТО́, част. вказ., заст. Ото. Отто ще митутя: ні дома, ні тута (Номис, 1864, № 6311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 812.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ОТТО́, част. вказ., заст. Ото. Отто ще митутя: ні дома, ні тута (Номис, 1864, № 6311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 812.
Отто нар. = Ото. Отто мені щастя, Ганно, як я стою увечорі під вишнями та дожидаю мого милого. Левиц. І. 48.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 77.