ОСЛАВЛЯ́ТИ див. осла́влювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 771.

Ославляти, ляю, єш, сов. в. ославити, влю, виш, гл.

1) Прославлять, прославить. Ославили розумно, чесно. Св. Л. 71.

2) Обезславливать, обезславить, опозорить. Мої воріженьки… ославили мене молоду. Левиц. І. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 68.