ОСВІ́ЧЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до освіти́ти1; освітлений. Ліси, освічені зверху, світяться наскрізь до самого долу (Н.-Лев., II, 1956, 414); Вікно, освічене місяцем, повісило на грубку дивну мережку (Тют., Вир, 1964, 104); * Образно. "Рай і Поступ" мені дуже сподобався, — факти все відомі, але зложені [складені] докупи зручно і стисло і освічені ідеєю (Л. Укр., V, 1956, 149).
ОСВІ́ЧЕНИЙ2, а, е.
1. Який має освіту, засвоїв різнобічні знання; культурний. — По очах та по виду ще коло Печер я дізналась, що ви не з простих прохачок. Ви людина освічена (Н.-Лев., IV, 1956, 296); Не лише люди вищих кіл, кожен більш-менш освічений житель Петербурга вважав своїм обов’язком на власні очі побачити картину ["Останній день Помпеї" Брюллова] (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 74); У мого приятеля Юрчика Волошина.. батьки дуже освічені (Сміл., Сашко, 1957, 7); // Письменний, грамотний. — В нашім селі весь народ освічений, всі діти вміють читати і писати (Фр., II, 1950, 187).
2. у чому, заст., рідко. Обізнаний. [Магістер:] Я мушу там з латинського тлумачить, бо в нас не всі освічені в сій мові (Л. Укр., III, 1952, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 756.