О́ПУД, а, ч., діал. Опудало. — Почав я фабрикувати.. скрипучі опуди для відгонення воробців [горобців] із пшениці, проса та конопель (Фр., II, 1950, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 733.

Опуд, да, м. = Опудало. Шух. І. 112. Проти птахів кладуть по городах туди… На о́луди ставлять хрест, із патиків, надівають на него фелеґу — подертий сердак або сорочку і вкривають старою кресанею. Шух. І. 166.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 61.