ОПРУ́Г, а, ч., заст. Те саме, що упру́г. Коли б йому [панові] в одну руку — опруг та в другу — півопруга, а в третю й зовсім нічого, — отоді б нехай він похазяйнував! (Вас., І, 1959, 68); Бідняцькі осьмини та опруги лежали перелогами. Своя нива кожного цікавила мало — лежала несіяна, неорана (Головко, II, 1957, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 731.

Опруг, га, м.

1) Кругъ. Шух. І. 278.

2) = Упруг. З ранку до снідання опруг, до обід другий, до полудня третій, до вечора — четвертий. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 60.

опру́г див. упру́г.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 419.