УПРУ́Г, а, ч., заст.

1. Міра площі, ділянка землі (дорівнює 1/4 або 1/8 десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів. — Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом, погноєні кров’ю трудящих (Коцюб., II, 1955, 72); * Образно. Може викую я з його [слова] До старого плуга Новий леміш і чересло. — І в тяжкі упруги… Може зорю́ переліг той (Шевч., І, 1963, 224).

2. Міра часу, що дорівнює четвертій частині робочого дня.

На (в, о, об) вечі́рньому упру́зі — перед заходом (про сонце). Як же сонечко вже стало На вечірньому упрузі, Стихли сурми, гомін, крики, Тихо стало скрізь у лузі (Л. Укр., І, 1951, 366); Кінчився літній день, і сонце на упрузі Вечірньому було (Вороний, Вибр., 1959, 105); На (в, о, об) тре́тьому упру́зі — після полудня. Вже так як об третьому упрузі назирне він коненя (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 470.

Упруг, га, м.

1) Мѣра поверхности: пространство пахоти, которое можно вспахать за одну упряжку воловъ Заорував послідній упруг толоки. Г. Барв. 332. Годі! — крикне мов опарений, — годі орати! — Як годі? — каже чоловік: — дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. І в тяжкі упруги, може, з’орю переліг той. Шевч. 669.

2) Четвертая часть рабочаго дня. Рудч. Ск. II. 172. Іду вулицею, так уже в вечірньому впрузі. Г. Барв. 528. Вже так як об третьому упрузі назирив він коненя. Рудч. Ск. II. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 348.

упру́г = опру́г —

1) старовинна міра площі, а також ділянка землі (дорівнює 1/8 або 1/4 десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів;

2) старовинна міра часу, що дорівнює четвертій частині робочого дня; також передвечірня пора. Кінчився літній день, і сонце на упрузі Вечірньому було (М. Вороний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 612.