ОКРУГИ́, присл., прийм., розм. Те саме, що навко́ло. Тихо було округи; тільки листя шелестіло, мабуть, свою передсмертну лебедину пісню (Хотк., І, 1966, 37); Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Гр., І, 1963, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 681.