О́КРУГ, у, ч. Частина держави, що виділяється в окрему територіальну одиницю з адміністративно-політичною, господарською і т. ін. метою. Місто Лубни за новим адміністративним районуванням стало центром округу (Донч., VI, 1957, 609); // Район діяльності якого-небудь державного органу галузевого управління. Для начальників політуправлінь округів і флотів, начальників політвідділів армій є обов’язковим п’ятирічний, а для начальників політвідділів з’єднань — трирічний партійний стаж (Статут КПРС, 1971, 58); — Хоч до Курська доберемося. Все-таки ближче до штабу округу буде (Головко, II, 1957, 461).
∆ Ви́борчий о́круг — територіальна одиниця, створювана для проведення виборів до Рад депутатів трудящих або до народних судів. Вибори депутатів до Рад депутатів трудящих Української РСР провадяться по виборчих округах (Конст. УРСР, 1946, 21); Військо́вий о́круг — вища військова адміністративно-територіальна одиниця, завданням якої є підготовка країни до оборони. — Сиджу оце, телеграму складаю. — Куди? — Прямо в штаб військового округу, в Москву (Головко, II, 1957, 459); Націона́льний о́круг — національно-адміністративна одиниця у складі краю або області, що відзначається особливим національним складом і побутом населення.
ОКРУ́Г1, у, ч., рідко. Те саме, що окру́га 1. Такого оповідача нема в цілім нашім окрузі (Фр., XIII, 1954, 247); Ходили недобрі чутки.. Нібито в місто поз’їздилися з усього округу дідичі й усе радять, як би придушити бунти (Головко, II, 1957, 280).
ОКРУ́Г2, присл., прийм., розм. Те саме, що навко́ло. На ранок зі сходу в село заступає піхота, б’ють гармати округ (Голов., Поезії, 1955, 115); Гори окру́г — текли внизу легкі долини (Ю. Янов., V, 1959, 40); Тільки навесні згадала я, як-то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь, — тільки округ мене безкраї степи зеленіють… (Вовчок, І, 1955, 63); Округ ожередів, по розлогих ланах зеленої, вволю напоєної дощами озимини, густо чорніли свіжі вирви після вибухлих мін та снарядів (Гончар, І, 1954, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 681.